Хмарки, мов лебеді, по небі синьому,
В табун зібралися, як череда…
Сокіл над вежею в пору осіннюю,
На небі зіроньку знов вигляда…
Зоря вечірняя десь заховалася,
Сокіл на зустріч летить увись…
Його побачила – враз обізвалася,
А він на неї весь час дививсь…
І сокіл крилами, махає сірими,
На зустріч зіроньці летить удаль,
Обдутий осінню вітрами чистими,
Де промінь сонячний немов кришталь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630343
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.12.2015
автор: Віталій Назарук