Стомився я… Проте іще не вечір,
В душі моїй буяє ще весна,
Ще є часи, коли похилі плечі,
Кохання прагнуть випити до дна…
Ступаю чітко, хоч хода повільна,
Вночі рахую інколи зірки.
Життя дорога вдаль біжить суцільна,
Немов вода маленької ріки.
Не подолаю вже дорогу в вирій,
Створив давно своє гніздо ось тут…
Мені в нім затишно і я щасливий,
Бо саме тут життя мого статут.
Я тут молюся за свою родину,
Щоб не так скоро линули літа,
Щоб захистив страждальну Україну,
Щоб хоч ізрідка птахою злітав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630344
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.12.2015
автор: Віталій Назарук