Мені слова із вічності прийшли,
І в вічність теж перетекли віршами
Про почуття якими ми жили,
Що спалахнуло іскрою між нами.
Хто не кохав, той цього не збагне,
Ці почуття не можна передати.
І слава Богу, що обрав мене
Та дарував це щастя – покохати!
Можливість бути сильним і слабким,
Сміятися і плакати від щастя,
Палким і ніжним, навіть боязким
Сприймати поцілунки як причастя.
Життям впиватись, морем почуттів,
Шаленим, божевільним, феєричним.
І я найбільше в світі би хотів,
Щоб так зі мною це тривало вічно!
21.12. 2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2015
автор: Мирослав Вересюк