Малює вітер хмари олівцем.
Пухнасті,білі мов сніги зимою.
То гори,то долини,то яри,
то кришталеві замки,мармурові.
На небо дивишся-там обриси картин.
То коні скачуть-розпустили гриви.
То моря далечінь-на нім човни
підняли паруси мов крила дивні.
Вінки із квітів ангели плетуть.
Їх одяг мов тумани над рікою.
Обличчя матерів-сини ідуть.
Вони перемогли-спішать додому.
Малює вітер сльози на очах.
То радості,то болю,то журби.
І ангели назустріч тим летять,
що так і не вернулись із війни.
На заході червоні кольори
мов кров пролита в небо піднялась.
Дарує сонце різнобарвність фарб.
Малює вітер доль іконостас.
Попрошу вітер-не малюй журби.
Малюй сніги,коней,краї далекі.
Бо й так багато на землі біди.
Піднімеш голову-хмаринки мов лелеки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630389
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.12.2015
автор: кацмазонка