Сварилися дві правди між собою
І кожна говорила, що права.
Сварилися й кидали з гіркотою
Одна одній межи очі слова.
Сварились і не знали, що на світі
Є правда не розколена, одна
І у житті людському-розмаїтті
Їх сварить непомітний сатана.
Сварилися, не знаючи покою,
Замість пшениць - обпалена стерня.
Не бачили як із-під сварки тої
Тут кріпла і розходилась брехня.
І йшла по світу, ширилась, мінялась
Вдягала одяг правди повсякчас,
І каючись у комірець сміялась;
І вірили їй люди кожен раз.
ХХХ
І живемо: не вірим голій правді
Цілуєм руки розцяцькованій брехні.
Кружляємо у цьому маскараді,
Вбиваючи серця словесно у вогні.
…Сварилися дві правди між собою
І кожна говорила, що права……
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630436
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.12.2015
автор: Віталій Поплавський