1.Ще зовсім молода та сивина на скронях,
Виховує одного сина - хоронить десятох.
У власні хаті хазяйнує посторонній,
Вже вкотре з рук своїх змиває кров.
2.Така співуча, запашна і голосиста,
Була... допоки ворог нагло не насів.
Усе стоптав, зірвав й калинове намисто,
Й вінок зірвав із голови, що син для не сплів.
3.Одна у світі - сиротина,
Ніхто не пригорне до дужого плеча.
Та вистоїть, я знаю - це ж Україна,
Крізь гірші терни у житті пройшла.
4.Так, моя ненька досхочу настраждалась,
Не раз в крові купалися жита.
Не раз калина падала, та підіймалась,
Не раз матуся сльози пролила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630447
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.12.2015
автор: Марина Бойківчанка