В зимовому промерзлому трамваї,
Окрилений уперше у житті,
Сидів малий замріяний школярик,
Тож вивів рукавичкою на склі
“Люблю”, ще й знаків оклику з десяток.
І бачив день, як різні пасажири,
В морозом замурованім вікні
Через оте “Люблю” на світ дивились,
На брук, на завірюху та вогні.
Задумавшись, бабуся пригадала
І юність, й отчий ґанок зимовий,
Засипаний блискучими снігами,
Й покреслений цим словом всюди сніг
(та зразу, зашарівшись, здогадалась,
хто жарт такий вночі втворити міг).
Світліли очі в бідного поета,
В перейнятих турботою людей,
А з рукавички зронена комета
Обігрівала шлейфом змерзлий день...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630523
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2015
автор: Близнюк Алла