А ми класно так замережуєм,
Переписуючи папірці,
Усі наголоси відстежуєм,
Затискаючи розміри ці...
Так проникливо словоблудимо
Ми в туманах. А ще - в міражах,
Що ніколи вже не забудемо
Скільки світу у наших очах...
Розкидаємось словофразами,
Переходимо ріки і вбрід,
Давнозавченим. Горе-фразами
У душі залишаємо слід...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Задоволено посмакуємо
Й натискаємо знов "додати"
І лиш потім запанікуємо:
"Ой, не встигла усе сказати!.."
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
А що сказане - вже далеко там,
Бо слова - точно не горобці...
Прилітають осіннім леготом,
Та не всидять у теплій руці...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630547
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2015
автор: Наташа Марос