Добро в устах і вогники в очах
У стрічному. Цей світ теплом ще дише!
Маліє жах. Сльоза спиняє шлях.
Супокій серце, мов дитя, колише.
У синім небі блискіт жовтизни,
Пташиний дзьоб малює в серці ружі.
І рвуться хмари, повні трутизни,
І з душ спадає холод і байдужість.
Росте надія з дОбрості сердець
Крізь сніг і холод, мов озиме жито.
Сочиться миром кожен пагінець,
Несучи присуд цьому світу: «Жити!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630577
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.12.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)