до Дня весілля
двох закоханих людей…
Розкажу я вам казочку дивну
Про щасливе подружнє життя,
Хоч думки мої трохи нестримні, -
Але ж то і мої почуття...
Бо Кохання
Не знає кордонів
І долає і відстань і вік,
Щоб колись сивиною на скронях
Розчинити життєвий потік
Лиш в Коханні
Можливо пізнати
Дивовижні пейзажі душі
І ще більше від того кохати,
Малювати й писати вірші
Про Кохання,
Як внутрішню силу,
Що підносить у небо без крил,
Наче білі пухнасті вітрила
Розтинають життя небосхил
У Коханні
Співають два серця
Неймовірну мелодію літ
Десь в будиночку біля озерця
Лиш про їх зачарований світ
Де Кохання
Від ранку до ночі
Світлим променем сяйва зорі
Заплітає у рими співочі
Блиск очей під вікном у дворі
Від Кохання
До щастя земного
Й незвичайного стану думок,
Коли прагнеш щоденно одного, -
Щоб і далі життєвий струмок
У Коханні,
Дай Боже нівроку,
Вже дитячим дзвінким голоском
Розплескався у річку широку,
Витяг мудрість з землі колоском
І Кохання,
Всі сумніви стерши,
Хай у грудях нестримно бринить,
Та бажає щоразу, як вперше,
Зачаровує й знову п'янить
Мить Кохання,
А краще - хай вічність
Буде Ваше життя молоде,
Бо ця казочка має магічність:
Хто кохає - той вічно живе!
23.08.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630582
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2015
автор: Serg