Я забуду тебе на краю Землі,
я собі подарую свободу.
І стане спокійно тоді мені,
як ніколи не бу́ло зроду.
Вмить захочуть цвісти каштани,
оживуть підвіконня вІршами,
березневі сніги розтануть,
очі стануть більш щасливішими.
Вальс розбурхані зіграють океани,
вийдуть ріки-води з берегів,
вмить втечуть по кутках тумани,
простить ворог своїх ворогів.
Для щастя не треба багато мати -
лиш спокій, лиш спокій один.
Але щоб знову тебе згадати
мені вистачить кілька хвилин.
І тоді вже тебе не забуду,
мені не спалити дотла мости.
Бо кохала тебе і буду...
[i]прости.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630739
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.12.2015
автор: Весна Туманова