Місто нічне - надзвичайна картина..
Темно і тихо, навкруг - ні душі.
Йду і радію, неначе дитина,
Адже ніхто нікуди не спішить.
Натовпу цього, що завжди у русі,
Зовсім нема, й не затягне тебе.
Не задихнешся в постійній задусі,
І не загубиш самого себе.
Стиха ступаю, немовби крадуся,
Щоб зберегти цю раптову красу.
Бо коли ж ще із думками зберуся,
Що за спиною з собою несу...
Але не хочу в цю саму годину
Рішення певні приймати якісь,
Чи розривати проблем павутиння.
Все ж доведеться: свої, не чиїсь.
Тільки не зараз, будь ласка, не треба.
Спокою хочу набратись і сил
В тихої ночі і темного неба,
І в незбагненних небесних світил.
От на обличчі з*явилась усмішка.
Трохи сумна, але вже - від душі.
Кожне життя - непрочитана книжка,
Ну а моя, мабуть, збірник віршів.
Скоро світанок, пора повертатись.
Зціпити зуби й вперед знов іти,
Щоби до ночі хоча б протриматись,
Де заспокоєння зможу знайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630842
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2015
автор: pad69