[i][b] [color="#cc1919"] Незабутнє... Людина...
В серці - лиш Україна...[/color][/b][/i]
[i][b][color="#1016b5"]Моє Наддесення... Ці луки, гаї...
Ця сітка доріг... Краєвиди мої...
Були ви до мене хто зна скільки літ,
І будете - люд готували в політ...
Покірна лоза...Батько й син... Дивина,-
Корзина зростає,- поки що без дна...
Горіхові вудлища... З батеньком син...
Потріскує ватра... З небесних глибин
Сам місяць заглядує в наш казанок,
А очі дитячі летять до зірок,-
Отих, загадкових,- лічити їх марно,
А от задивитись, - цікаво і гарно...
Дитяча ватага... Щавель,- чи гриби...
Роки вже дістались шкільної доби,-
Князь Ігор... Походи... Богдан та Іван...
Росія... Батурин... Рікою із ран
Кров помсти царевої в річку тіче,-
Про все це вдкрито ніхто не рече,-
Та всі про це знають - то в нашім краю
НОСИ продавали Вкраїну мою...
Вже юність... Цілунки... Як жити?.. І де
Душа молода слово Правди знайде?..
Стежини... Дороги... Мозолі... Труди...
Прозрів... Коні юності мчаться сюди...
Моє Наддесення... Ці луки, гаї...
Ця сітка доріг... Краєвиди мої...
Були ви до мене хто зна скільки літ,
І будете - люд готувати в політ...
[/color][/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630903
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.12.2015
автор: Янош Бусел