Розсипав місяць зорі-сльози,
Печаллю небо мерехтить,
Найперші вдарили морози,
І все живе навколо спить.
Замерзли ріки та озера –
Дзеркала вишитих небес.
Вони забули кавалера,
І місяць враз за хмари щез.
Він з нетерпінням там чекає
Гарячих подихів весни,
У мріях сумно засинає
І бачить він щасливі сни:
Де він у річку заглядає,
Цілує ніжно її гладь,
Промінням з кучерями грає,
Хвильки до нього гомонять.
Розкішний блиск у косах річки –
То срібло зоряних небес.
Весь час чекає місяць нічки,
Бажає пристрасних чудес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630909
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.12.2015
автор: Лана Мащенко