А я ще заходжу на Твою сторінку,
А там все без змін. І це, мабуть, найгірше.
Коли розбивають на дві половинки
Серце стає вже на капельку іншим.
В мовчанні трапляється слів забагато,
Вигадую те, що існує в уяві.
І ріжу, мов вени, останні канати,
Хоча у житті їх, нажаль, не буває.
Я п'яний від Тебе — півпорожнього келиха,
Відвертий на стільки, що мені, навіть, соромно.
Ти добре потішила в мені холерика,
Натомість якого привела меланхоліка.
Як будеш поблизу — заходь, вип'єм кави,
Подивимось фільм і одразу забудемо.
Колись я не стримаюсь, запитаю, як справи...
Досі хворітиму. Проте, вже простудою.
23.12.2015р.
(с) Кучерявий
#Кучерявий
http://vk.com/kucheriavyivolodymyr
https://www.facebook.com/groups/1390544757860142/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630950
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2015
автор: (с) Кучерявий