Наосліп десь мене ведуть
завмерло все на мить
і дні як тінь за мною йдуть
і так житья летить.
Гризу себе думками їм ,
себе не проковтнути
я завинив життям своїм
не зможу це забути.
Проїло це мене сповна,
почути правду хочу,
повільно рухаюсь до дна
там тихо щось шепоче.
Я так послухати хотів
на дно спускався тихо,
добра багато там зустрів
ще більше було лиха.
І все що там так шепотіло
на вухо тихо й мило,
за помилки зламало тіло
а душу потопило.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631028
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2015
автор: Фет Сон