Лютнева ніч була і справді лютою.
Від злості побіліла на виду.
Злигала сніг із вітром.
Потім спутала,
Щоб не втекли.
І почала чимдуж
Шмагати їх.
Але за що, навіщо?
Усе навкруг пручалось і ревло.
І хата борсалась в капкані хвищі,
Як у міцному неводі – улов.
Боялася на суші потонути.
Відчувши страх цей,
Ясен молодий
Став проти вітру
Невід той тягнути.
Подалі.
Сам не знаючи куди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2015
автор: Ніна Багата