Як легко впасти і розвалитись в попіл
І розірвати всесвіт на шматки.
Та як же важко все до купи скласти
І затягнути шрам цей на віки.
На все ми дивимось крізь пальці,
Рожеве світло нас сліпить
І забуваємо про серце,
Яке так тихо нам бринить…
Тож не цураймося своєго
І не тікаймо від буття,
А впавши знов ураз встаємо ¬–
Допоки в нас горить життя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631116
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.12.2015
автор: aviwolf