Осінь пішла, тільки серце чомусь сумне,
руки німіють і виходу ніби нема.
Очі пусті і навколо все пусте,
Бог сам і не знав, що так покохає вона.
І він не знав, що лютує у ній зима,
що до всього навколо байдуже, все одно.
— Я тут одна. Ти чуєш? Я тут одна!
— Чую. Мовчи. Я знаю про все давно.
— Ти не одна, дівчинко, не самотня,
є куди йти, завжди було і буде.
Коли ж душа здаватиметься нудотна —
ти схаменись, щастя знайде тебе всюди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631148
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2015
автор: Весна Туманова