Метеорити падали, як стріли,
Степ запалав і корчився в вогні.
Розірвані, скалічені горіли
Живі і мертві хлопці на стерні.
А дощ метеоритний без зупину
Вже трохи далі землю молотив.
Це росіянин, з-за кордону, в спину,
Вночі нас сонних «Градами» накрив.
Бандитська підлість «брата-словянина»
В страшному сні приснитись не могла.
Хіба вчинити може так Людина?
А Нелюдь може! Бачите змогла!
Полеглі хлопці цього не збагнули,
Та їхня смерть – пересторога нам,
Що росіяни ворогами були
І будуть завжди! Назавжди затям!
24.12.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631209
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.12.2015
автор: Мирослав Вересюк