[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQmcJIBYge0-LmZevUhpTDR4qU-mnR0ISmt5Db9LTooOiFyWpKNyw[/img]
Дістаю з полиці мамин я рушник
З любов’ю його я розгортаю
Хоча вже за плечима десятки літ,
Кольорів своїх він не втрачає.
Виткані на нім орлята й голуби,
Півонії, мов зірвані в саду.
Красу цю, мамо творила ти руками,
Які робили все так до ладу.
Твої поцілувати хочу руки,
І пригорнутись до твоїх грудей.
Води напитись з рідної криниці,
З нахиленим над нею журавлем.
Нашу відстань не зміряти роками.
Ти так далеко – там на небесах.
Але любов, що виткана нитками
Довіку буде жити поміж нас.
Шануйте матерів своїх ви, діти,
Вони є найдорожчими в житті.
Хай це звучить завжди вам, як молитва,
Слова для вас хай будуть ці святі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631337
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2015
автор: Ніна-Марія