тихе небо стягує туманом
жовті хмари падають за танком
ніби сиві хвилі над лиманом
чай в руці вкривається світанком
полюси ранкової мембрани
ледь вібрують синім свистом вітру
плазма витікá з нічної рани
як вода зі зламаного фільтру
всюди там лиш мери і бурмістри
кожен сам майструє й править лади
та хитке повітря рветься в іскри
руки знов вростають у приклáди
26.12.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631502
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2015
автор: Микита Баян