В ноги стелиться дорога,
До батьків іду я в гості.
Їм несу свої думки
Світлі, добрі і непрості.
Свою тугу віднесу
Хай вони її розвіють,
Все погане я забуду
І залишу тільки мрії.
Ще скажу, що їх люблю,
Що без них немає щастя,
І не раз ще повторю:
«Дорогенькі! Ви найкращі!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631574
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2015
автор: Валентина Антоненко