Комини пускають дим між очі небу
І сльозиться небо мжичкою ,дощем.
Хворий Грудень злиться сам на себе,
Кутає в тумани свій душевний щем.
Чорний ворон по ріллі зерно збирає,
Обмина глевкі калюжі вправно він.
Грудень зіркою прозорою згасає,
Вже Різдвяні Січня світяться вогні.
День за обрієм життя зникає зовсім ,
Жовтим листям днів устелена земля.
Грудень звабила красива жінка Осінь,
Тож образилась і не прийшла Зима.
26.12.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631618
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.12.2015
автор: Олексій Благослов