коли сідає сонце
світ закінчується
і починається
несвіт
зболений снами тих
хто не може
заснути
хто бачить сни
як кіноплівку
реальності
чорно-білу
рідше кольорову
хто вивчив напам'ять
сітку своїх маршрутів
знає куди іти
і кого там зустріне
майбутнє
сховане за дверима
зовсім не незнайоме
навпаки
її обличчя
давно закарбоване
завчене напам'ять
вбудоване в кожну думку
і в кожен щасливий
спогад
сутінки за плечима
тінями б'ють на сполох
невідворотно вмираючи
24 грудня 2015 [08:05]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631638
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.12.2015
автор: Віктор Шупер