Висіла "зброя" на стіні
і вона не стріляла, ні,
а тільки наставляла вуха
і ворушила тонким вусом.
Розкрила величезні очі
та іще іноді муркоче,
бо пахне десь ковбаска
і "зброя" повна ласки.
Весела вона й жвава,
ця "зброя" не питає:
як гладиш, то муркоче,
із нею сам заснути хочеш.
Виростає швидко "зброя,"
буде грізною у полі,
а ще в кожній хаті,
щоб мишей усіх лякати.
Заспокоїть вона всіх,
буде радість з нею й сміх,
"зброя" грізна ця: коти,
малі, але вже чарівні!
Фотографія із інтернету.
26.12.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631655
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 26.12.2015
автор: Светлана Борщ