Зимо, зимонько, зима, забарилася десь ти чудна,
З Морозенком закрутила мабуть любовний роман,
Забула про все на світі, про людей, їх дітей...глуха
До їх волання...Тільки дощ сіє й блукає туман...
Зимо, зимонько, зима, Королева весела й сумна,
Де ж твій жених Морозенко козак-отаман крутий
І де ж ти? Чи ще не спили кохання до дна і сповна?
Ми ждемо весілля тут, на землі й вам пора прийти!
Щоб закрутила хурделиця і заметіль завила
Й Морозенко, мов булавою, морозом ударив,
А наречена Зима снігом до пупа натрустила,
Поля білим пухом вкрила...А козак як ушкварив...
По рікам, по озерам... Щоб малеча весела була,
Гралася в сніжки, каталася на санках, ковзанах,
Сміялася так, що наче у нас і не йде вже війна...
З Нового року в нас мир би настав і зник в очах страх!
Я дуже всім цього бажаю! Щастя, радості, тепла,
Затишку в родині, зимово-сніжного весілля...
Злету поетичного пера з Пегасового крила,
Гарних новорічних свят! Нехай любов нас окриля!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631661
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.12.2015
автор: Макієвська Наталія Є.