Заснуло щастя, воля непочута…
А скоро вже до прірви гоне час,
Живу й надіюсь на вселенське чудо
І кожну мить тримаю про запас.
За честь, за мову я стою стіною,
Лежить в крові знеболена земля,
Замовкли сурми , не зовуть до бою,
У чорнім смутку степові поля.
Старенькі люди, а куди подітись?..
Лишилися дожити тут свій вік.
Одне бажання за життя молитись,
Щоб мир приніс новоприйдешній рік.
Щоб змовкли накінець рашистські «гради»,
Запанувало щастя на землі.
Щоб в керівництві не творили зради,
Росло колосся пишне на стеблі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631669
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2015
автор: Віталій Назарук