Як тяжко у наш час!
Скільки незгод ламає нас.
Скільки пригод чекає нас.
Так тяжко жити у наш час.
Й уже нема проблем і болі,
Усе проходить мимоволі.
Це гра незламна в чужі долі…
І вже не відчуваєм волі…
Ось ти! Скоріше озирнись!
Чужій ти долі не клонись.
Біжи, лети, шукай, рятуйся,
І вже назад не повертайся.
Ось! Батьківщина! Україна!
Тут моя мова солов’їна!
Та наших рідних солов’їв
Катують наче тих рабів…
Та ми ще долі не програли,
Хоч ложку дьогтю скуштумирні й в мирі хочем жити,
А не щоб люди тут загибли.
Хоч ворога в лице ми знаєм
Ніяк його ми не спіймаєм.
А вже як буде він у нас
Тоді настане вже наш час!
І будем ми тоді радіть.
Співать, “мутить”, і танцювать,
Бо буде вільним тоді світ.
Щасливим буде кожний рік!
Весна приносить до нас цвіт,
Щоб було радісно повік!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2015
автор: Ірина Яновська