Актор поміж масок безликих людей,
А справжніх ти сам же і губиш.
Дволиких вважаєш за безмір ідей,
Ти, певно, таких тільки любиш.
Якщо помічаєш ти раптом мене,
Не здоганяй! Не шукай візницю.
Мій образ (якщо він і був) – промине.
Як справи? Яка різниця!
Форма ніяка? То вже не читай,
Більше ніколи не слухай.
Із дієслова рядок? Помічай!
Або закривай тепер вуха.
Вперед! Доганяй! Ти знаєш, я вірно
Усім їм мов поперек горла.
Ні, це не норов. Тобі я покірна
Була колись. Вчора, не вчора?
Рима не точна? Ну добре, нехай.
Лексика шлях свій катренами стелить.
Ти у минуле піди, спочивай.
Спробуй тепер повернутись до мене!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2015
автор: Ірина Морська