Ти поступу мого рушій,
Піджива для сухої брості.
Сад зацвітає у душі
Від погляду твого крізь простір.
Світліє найтемніше тло
Довкіл, як чую твоє слово,
Рівняє усмішка чоло
І небо грає веселково.
Але коли далеко ти
Не тільки тілом, а і серцем,
То в жилах – соки блекоти,
Туга – змією під реберцем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631847
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)