**
Ні хто не хоче правди чути!
Чи щось змінилось з тих часів,
Як в крові вражій не спокуті
Загиблі души тягнуть сіль?
Лежить в могилах безіменних
На всіх шляхах святій Русі
Велика тьма людей стражденних
Зімкнув уста від мук в пітьмі
І не дізнатись, як судилось
Обняти землю – свою вже
Яка підступна клята "милість"
Її спаплюжила в чуже?
В сухих очницях смерті порох
І вітер бавиться піском
І дум осінніх тягне ворох
Чорнить загостреним крилом
Лише круки безжальні ситі
Дивились з сутінок небес
Та трави росами покриті
Та в ніч зірки збирались в хрест
*
Що за неволю, що за волю
Сади однаково цвітуть
В них солов'ї плекають долю
Ті ж самі бджоли в них гудуть…
Та тільки в душу плине смуток
І не знайти веселих слів
У синьооких незабудок
Від кропиви болючий спів…
В сухих очницях смерті порох
Та плачуть віяним піском:
Невільник-брат і лютий ворог,
І той, хто в згубу гнав гуртом… 051115
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631857
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.12.2015
автор: nтравень