Буде час, коли місто зітхне завірюхами снігу
І вкладеться під купою ніжно-пухких кучугур,
А усе найдорожче – сховає далеко під кригу
Від людей, та від інших часово-тривких коректур.
А тоді навіть вулиці вдягнуть мереживні плаття,
І засяють під світлом вечірніх сумних ліхтарів,
І на всіх перехрестях відбудуться вічні змагання:
В кого інею більше, хто краще прибратись зумів.
Навіть вітер-бешкетник стрибатиме лунко дахами,
Розплітаючи косу чарівній красуні Зимі,
Покриваючи землю новими й новими шарами
Білосніжного спокою, розкошу лиш королів.
Буде час, коли місто ошатно вдягнеться у хутро,
І попросить хурделицю снігом усе замести,
Вип’є ще наостанок гарячого чаю, і хутко
Іще раз позіхне, і дріматиме аж до весни.
02.12.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631877
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.12.2015
автор: Альбіна Кузів