Як вістря зими з-під шкіри,
Повільно й холодно.
Як крапля надії,
З останнім подихом,
Твоє виходить із тебе.
І жодним поривом,
Жодним викриком
І жодним порухом
Не повернеш того,
Що стало порохом.
Не повернеш того,
Що вкрилось мороком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631884
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.12.2015
автор: Вікторія Іщук