*******

                                   
Охоплений  ненавистю  до  брата  –
Приречений  убити  всю  родину,
Він  піде  шляхом  що  веде  до  болю  -
Шляхом,  що  породить  лише  неволю…
Й  пройшовши  врешті    крізь  чужі  страждання,
Він  прийде  до  шляху  владарювання.
І  ось  ,  вже    серце  чорне,  і  навіки  очерствівше,
Не  помічає  сліз  підданих  більше,
Не  чує  він  мольби  й  ридань  народу!
Не  бачить  над  країною  незгоди  -
Бо  влади  смак  лиш  розум  застилає,
Її  безмежності    і  величі  король  жадає!
І  вже  не  він!  -  Тепер  війна  на  троні,
Вона  давно  сидить  в  його  короні!
Давно  цариця  ,  і  усим  тут  править,
А  цар  же,  цар  її  розруху  славить.
Вона  йому  і  за  матір  ,  й  за  дружину  -
Війна  ,  що  замінила  вбиту  ним  родину,
ЇЇ  він  славить  й  нею  проживає,
Й  дарма,  що  весь  народ  його  страждає!
Дарма  ,  що  день  за  днем  мільйони,  сотні  їх  вмирає,
Для  нього    влада  і  війна  сенс  лише  має.
Пройдуть  віки  –  це  королівство  зникне,
Та  пам’ять  в  душу  кожного  проникне,
І  кожен,хто  це  царство  добре  пам'ятає  -
Про  благо  у  своїй  родині  дбає,
Щоб  більше  не  родився  такий  цар-
Що  принесе  жахи,  й  давно  минувшого  примар.





                 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631890
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.12.2015
автор: Платошина Ольга Ігорівна