Яка ж я дурна!!! Не знаю сама чого хочу.
Надворі зима, а я все у літі п'янкім...
Всім серцем - твоя, ночами до тебе шепочу,
а вдень, як змія, отруюю ядом весь дім.
Не знаю сама, куди я іду і для чого?
Ніхто в тім не винен, ніхто, лиш одна тільки я.
Де-факто сама, і поряд немає нікого.
Та тільки для всіх, де-юре, у мене сім'я.
Я знаю, не маю я права жалітись на долю.
Моє - не біда, насправді ж є гірше в людей...
Шкодую себе й соромлюся цього до болю.
Та й далі хандра, не маючи інших ідей.
Яка ж я дурна!!! Ти щиро, з любов'ю, спокійно,
хотів мою душу зцілити від сліз та невдач.
Я все зіпсувала, бо дію буває стихійно,
як кляте торнадо усе я руйную...Пробач...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2015
автор: Юлія Сніжна