Тільні хмари, поважні матусі,
Сонно небом в утомі пливуть.
Край озимий примовк у задусі,
Видно землю наситила ртуть.
То термометри Господа, з тріском,
Розітнула абсурдна дурня –
І не рік, і не два – обеліском
Височіє убога стерня.
Озлидніли тіла із думками:
– Де профіту чеснот сіячі?
Десь то є, але бігма не з нами –
Не в Верховній сидять каланчі.
Закипає геєна у жилах –
Б’є пропасниця ниці пласти,
Ті, що мертві, але не в могилах,
Й можуть прапор на прощу нести.
Жар етнічний впливає на хмари –
У Різдво не чатуйте снігів.
Половіють голющі гектари,
Як знущання до власних Богів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632034
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.12.2015
автор: Нея