Одинока

                               Одинока

Одинока,  одинока,  одинока…
Її  журба,  як  озеро,  глибока.
А  у  очах  синіє  смуток  темний,
І  ніжний  крок  її  завжди  непевний

Вона  чекала  і  кохала  до  без  тями
І  мріяла  холодними  ночами:
Про  неземну  любов  п’янку  і  вірну,
Але  зробила  крок  один  хибкий,  невірний.

Дала  душі  горіти  дуже  ясно,
І  почуття  всі  оголила  рясно…
Сама  за  двох  багаття  розпалила  –  
А  вогнище  підтримати  одній  не  стало  сили.

А  полум’я  лише  їй  тіло  охопило,
І  язиками  пристрасті  воно  буяло  і  горіло!
Як  боляче  палали  у  натхнення  крила,
Коли  душа  за  гріх  страждала  і  німіла!

За  двох  любила  віддано  і  палко
І  насолоджувалась  почуттями  п’янко…
Роки  минали…Коси  побіліли…
А  він  залишився  із  нею  лише  в  мрії…

07.  04.  2015  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2015
автор: Наталі Калиновська