Коли замовкають струни
Душі і добра криниця
Міліє, то є відлунням
Біди. Тим не слід гордиться.
То «его» в тобі проснулось,
А в нім – величезна сила,
Воно багатьох нагнуло,
Найкраще в серцях гасило.
Тоді відвертались друзі,
Душа порожніла й хата,
Тріщали сімейні узи,
Нікчемна росла пихатість.
Не дай себе підкорити,
Здобудь над ним перемогу,
Не будеш тоді журитись.
Життєву клясти дорогу.
13.02.2015.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632232
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.12.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)