цілуй мене дотиком подиху
поки ми щось відчуваємо
поки ми ще дихаємо одне одним
і похитується від вітру трава
так повільно протікає ця ніч
бо все завмерло
у терпкому очікуванні
мені подобається те що ти завжди мовчиш
приходиш коли домовлялись
йдеш тихо із вранішнім сонцем
і маєш такі глибинні очі що
коли хочу втопитись у них
потопаю
коли хочу закохатись
закохуюсь вкотре
коли малюю на тобі рослини
своїми пальцями
бо ти полотно а я твій художник
і більше нічого немає значення
бо є ти і є я
і нехай усе зачекає
а на ранок я
залишусь у тобі
тільки приємним спогадом
вчорашньою вигадкою чи то незабутнім сном
тільки відблиском сонця
на твоєму волоссі
а тим часом світ заново розпочне свій ритм
і ми зачекаємо ще вічність
знаєш одна крапля
це мало
дві краплі
це уже цілий океан
дозволь собі у ньому розчинитись
дозволь собі закохатись навмисно
відкривай навстіж усі вікна
запрошуй до свого тіла весну
і нехай вона розцвітає у твоєму волоссі
а я малюватиму тебе словами
бо ти полотно а я твій художник
і більше нічого немає значення
бо є ти і є я
і нехай усе зачекає
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632288
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2015
автор: Роман Штігер