- Чому ти такий гівнюк? – тихо запитала вона.
Це одне з тих питань, на які я не мав чіткої відповіді. Козлом, муд*ком і власником решти не самих приємних термінів ти можеш стати лише якщо образиш її. Вона ж не розуміє, що ти зробив це не думаючи і без бажання зробити їй боляче. Просто не подумав, що завдаєш їй цим ще більшого болю. Ти ж, бл*ть, не подумав про неї, її почуття. Значить гівнюк. Безсердечний, черствий виродок.
А якщо розуміє, то шукає тобі виправдання. Типу, така природа, хто ж винен, що Господь створив нас чоловіків такими дибілами? Або чекає, що ти скажеш щось, що вкладеться в її голову. Що знову ж таки само по собі тяжко. Але ти не кажеш. Ти, блять, просто не маєш, що сказати. І це робить тебе в її очах ще більшим гівнюком.
- Все складно – це було єдине, що спромігся видати мій мозок.
Вона не розуміла, не хотіла розуміти. Все. Точка. Її рівень поваги до мене дійшов критично низької межі. Жінки, бл*ть. Їм не вгодиш.
Можна ж звісно ж признати свою вину, покаятись, чи щось на зразок цього: пояснити що ти заплутався. Але вона однаково не зрозуміє. Вона бачить зовсім інший склад твого мозку, а так як воно є насправді їй недовподоби. Для неї це неприйнятний варіант. Такий самий, як для мене признавати свої косяки і признати свою провину. Значить що?! Правильно – гівнюк!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2015
автор: Тост