Я ЗНАЮ ЇХ

     
Я  знаю  їх,  я  знаю  їх  в  обличчя...
Їх  не  цікавить  хлопець  на  війні,
Лише  ті  гроші,  що  падуть  як  мжичка,
Дощем  рясним  -  у  мрії  і  у  сни.

Іде  війна…Хтось  продає-  купує,
Торгує  тілом,  душами  –  людьми.
І  кров  на  тих  руках  –    вже  не  дивує…
Скажіть,  до  чого  це  звикаєм  ми?

Знайшлися,  що  місця  собі  пригріли,
Коли  народ  по  нитці  –  воякам,
Вони  платню  для  себе  встановили
За  волонтерство…  Правда  ця  гірка.

Для  них  –  робота,  що  дає  прибуток,
Це  бізнес  посередницький  такий.
І  душу  сповиває  чорний  смуток  –  
Невже  цей  рід  бездушний  і  крихкий?

Невже,  коли  даєш,  кричати  треба
І  так  безбожно  красти  у  своїх?
Забули,  що  таємне    -  знане  в  Небі.
Розплата  прийде  кожному  за  гріх.

То  як  уникнути  нам  тих  накладів,
Як  розпізнати  справжніх  й  злісних  юд,
Як  привести  до  чистоти  заклади,
Щоб  допомога  вся  йшла  до  рекрут?

Багаті  на  війні  уже  нажились:
Ростуть  будинки,  фірми  чималі,  
А  бідні,  були  взуті  ,вже  й  роззулись…
Невже  в  усьому  винні  москалі?

Народе,  придивись  до  тих,  хто  поруч,
І  зупини,  чи  поміч  хоч  подай.
Пора  вже  стерти  із  землі  наволоч,
Щоб  не  ганьбила  наш  козацький  Край.

СЛАВА  УКРАЇНІ!  СЛАВА  ГЕРОЯМ!


       29  грудня  2015
(с)  Валентина  Гуменюк
                 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2015
автор: палома