Я вчитись поступила в Донецький універ.
В прекраснім місті Вінниці знаходиться тепер.
Його сюди зі сходу закинула війна.
Адже горить земля там, немає там життя.
Малому і старому пощади там нема.
Солдати гинуть наші… Одне слово – війна!
А винен в цьому горі – це путін сатана.
Не хоче він у мирі, щоб люди всі жили.
Збиває літаки він і спалює мости.
Людей він не шкодує. Плюгавий чорний кат!
То танки наступають, то б’є нещадно «Град».
Ти не кричав: «Росія!», Донецький універ!
Не став ти на коліна і ось ти тут тепер.
І високо піднявши ти голову свою:
- Я щирим своїм серцем Україну люблю.
Ти вижив не підкорений, Донецький універ!
Тобі любов і шана від нас усіх тепер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632391
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.12.2015
автор: Оленка Українка