Поший мені, матусю, сарафан,
Як мак червоний – іншого не треба.
Я притулю до нього клаптик неба –
В червоний колір синього додам…
Поший мені, будь ласка, сарафан,
Щоб крáсна доля випала. Багата.
Коли ж недоля – він не винуватий,
Тобою, мамо, шитий сарафан…
Лиши мені на згадку ¬– сарафан.
Хай матиму в житті окраєць неба,
На радість маки, хліба на потребу.
Поший мені, матусю, сарафан,
Як мак червоний, чорного – не треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=63261
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.03.2008
автор: Іван Осаулко