Скажи, як можна так брехати,
що ми брати і все таке?
Навіщо ж ти прийшов вбивати?
Це підлість, горе ще й яке!
Навіщо плачуть матеря?
Вже не повернеш їм дитя!
Навіщо гинуть наші діти?
Від них залишаться лиш квіти…
Скажи, навіщо так брехати?
За що прийшов ти нас вбивати?
Навіщо кажеш, що брати ми?
Ніколи нам не буть такими…
Скажи, навіщо ти прийшов?
Та ліпше часу б не знайшов…
Щоб принести такеє лихо?
Мабуть уже не буде тихо…
Навіщо знищуєш дома?
Навіщо кажеш: «Не війна!»?
Навіщо брешеш ти весь час?
Скажи же правду, хоч би раз!
Навіщо взагалі прийшов?
Другої цілі не знайшов?
Навіщо ти прийшов вбивати?
Ти змусив люд простий тікати!
Скажи, навіщо це, нащо?
Це же життя, це не кіно…
Війна нащо? Нащо це лихо?
Невже колись не стане тихо…
Невже колись ти не підеш?
З собою зло це не візьмеш?
І забереш з собою лихо,
тоді напевно стане тихо!
Я певна, скінчиться війна!
Країна лишиться моя
одна рідненька і єдина,
Моя любима Україна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632627
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 31.12.2015
автор: Ася Долінська