Живеш собі такий, нівроку.
І раптом - тридцять перше грудня!
Бац - і нема вже цього року.
Зненацька входить свято в будні.
Рік промайнув, немов ракета
Системи "Бук", а може й "Град".
Не встиг відомим стать поетом,
Таким - щоб чорт йому не брат.
Не зміг надбать великих грошей.
В Нью-Йорк не з'їздив, ні в Мадрид.
Гризуть ще нас московські воші
І повно в Україні гнид.
Не став якимсь цабе великим.
Не народив дочок й синів.
Об землю не вдаряв ще лихом,
Страх не зміняв іще на гнів.
Не всі попадали опори
Біля півострова щурів.
Іще корупція нас боре.
В ОРДіЛО натовп геть здурів.
Це все, чого за рік не сталось.
Але чогось ж таки набув.
Ще трохи сивини додалось.
Й в душі побільшився намул.
Та не лише. Були ще друзі,
Кохання, подорожі, дім.
Світанки на ранковім лузі.
Осінній ліс. Весняний грім.
Книжки, концерти, волонтерство.
Спорт, бізнес, ґаджети, грошва.
Духовний ріст під Божим перстом.
Свої й чужі палкі слова...
Готуєш що, рік високосний,
нам серед мавп'ячих гримас?
Кого чекати маєм в гості,
Що і коли пришлеш до нас?
Почувши спіч від Президента,
Піднявши келих "Тетенже",
Я, користуючись моментом,
Бажання загадаю вже.
Здійсняться, а чи ні - побачим.
Наразі - вип'ємо до дна.
Хоч гіршим буде рік, хоч кращим -
Життя триває. Йде війна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632757
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.01.2016
автор: Іван Домовитий