Весна ледь доторкнулася до віт,
Коли війна на Сході запалала,
В бентезі мати Україна й світ,
Адже сини там голови поклали.
Усюди біль і стогін матерів,
Вдовине серце в траурі отерпло:
Живим коханий в танкові згорів,
Долаючи дорогу зла і смерті.
І землю нашу обняла печаль,
У кожний заглядаючи куточок,
Й палахкотіла, й плакала свіча,
Коли «двохсотим» повертавсь синочок.
Тікатимуть ще довго з хати сни,
Де занімів портрет у стрічці чорній,
Й чекатиме родина знов весни
Із болем, що війна принесла вчора.
Я теж її чекаю і молюсь,
Щоби війну спинив таки Всевишній,
Героям вкотре низько поклонюсь –
Ніколи не буває їх, колишніх.
Герой – це той, який карає зло,
Для багатьох він є незрозумілим:
Не терпить він улесливих розмов,
І смерті в очі дивиться він сміло.
1.01.2016.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632775
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.01.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)