Сни забуваються, змовкає все,
Згасли міфи мов та свіча згоріла.
Тепла до серця більше не несе,
Надія, що все так раніше гріла.
І вже дорога – божевільний трек.
А хочеться все зважити на грами,
Місити глину і ліпити глек,
Лічити на душі нажиті шрами.
Та світ немов обпився й захмелів.
А хочеться знайти у нім спокою,
В траві мураві слухати джмелів,
До сонця притулитися щокою.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632780
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2016
автор: Василь Надвірнянський