На балконі холодно, але це не заважає дивитись
як на горизонті між землею і небом
у своїх пунктах призначення живуть щасливі люди.
Якщо все таки вони повірять в свою унікальність,
то їхня емоційна суміш підкрадеться до розуму
і просто на правах жителя там буде.
На віконних рамах сповзла блакитна фарба,
а на склі мороз залишив візерунками
таємні шляхи та маршрути.
Я б з легкістю тоненькою мотузкою перейшла
на інший дах багатоповерхового будинку,
але там замало місця заспокійливим атрибутам.
Шкода, що немає можливості розкрити крила,
злетіти так високо, наскільки вистачить сил
і з’єднатися з ними.
Мабуть треба звільнити простій від сміття,
щоб нарешті зрозуміти,
потрібно слухати лиш себе єдину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2016
автор: Даринка Мрачек