Біла, наче смерть сама,
Здоганяла нас зима.
Ми спішили, ми втікали мимоволі,
Та догнала, наступила на мозолі.
Доганяла, не змогла би точно,
Та замело білим шлях Молочний.
Ще й попали в хурделицю – завірюху,
Притомились, зупинилися без руху.
Зупинились, розв’язали клунки,
Повлягались в теплі обладунки.
Зігрівались, та молились за спасіння.
«А казали що глобальне потепління».
2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633044
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2016
автор: Василь Надвірнянський